Бісить оце “а я не знав”. Бісить аянезнав в буденній елементарщині. Бо я докорінно переконана, що цим кліше просто до огиди часто маніпулюють. Я можу повірити в те, що можна не знати, що на тебе з-за рогу може вискочити кудлатий агресивний пес, і то якщо ти вперше в цій місцині і ніколи не спостерігав зграю там чотирилапих, я можу повірити в те, що абориген неконтактних племен може запхати до рота лампочку і самостійно не впоратись з такою халепою, але абориген мало ймовірно таке утне.
Я просто кличу переглянути цю систему, що з цього “я не знав” було
- я не цікавився
- я проігнорував
- я не надав значення
- я не зрозумів
Тут просто хочеться кликати на допомогу криголам, який дійсно зможе змінити толерантність до безвідповідальності на дорослу чесність як до самого себе так і до тих, хто тебе оточує.
От погляньте, скільки разів на день ви зустрічаєте прикриту лопухом “янезнав” безвідповідальність.
Я доходжу висновку, що хтось дуже гарно знає як озвучкою “янезнав” і заставити тягти тягар наслідків лінощів і відмови від елементарної дисципліни дорослого життя на тих, хто витратив час, сили і ресурс петляти наслідки цього.
Щодня, щогодини люди, які знають, що якщо не заплатиш за інтернет, то мегабайтів не буде, що якщо не нальєш води в чайник і не ввімкнеш його – окропу не буде. І звісно вони
Розказують, що я не знав, що на цей знак їхати не можна, що соромити дитину за невдачі при інших не можна, що кидати недопалок в сухостій не можна, що качати узнявий контент не можна, що їхати в автівці з повною гучнісью на всі колонки з піснями Висоцького на обгін бусів з наліпкою НА ЩИТІ не можна, що говорити дружині безвісті зниклого воїна слова “держись, ти не одна така” не можна, що дзвонити без питання, чи ти можеш зараз говорити, навалювати претензію що незручно стоїть дитяча коляска в парадному, а потім казати – ой я не знала, що ти поїхала на опізнаня тіла в морг – теж не можна. Це відповідальність кожного не знати, це відповідальність кожного щось робити чи не робити, щоб не цікавитись.
І взагалі, ірраціонально, але так хочеться спростити собі життя списоком того, чого мені можна не знати, щоб не вигрібати наслідки чужого “аянезнав”.
Та хоча маленьке: мені прикро, мені шкода, мені сумно, що я не знав вже дає шанс вийти з касти янезнайців, бо там читається небайдужість.
